У старих житлових будинках зустрічається переважно алюмінієва електропроводка, причому її проводу, як правило, з’єднані звичайної скручуванням. В наш час при заміні або ремонті проводки найчастіше застосовують мідь, яка коштує дорожче, ніж алюміній.
Якщо до алюмінієвої електропроводці підключаються світильники, додаткові розетки та інше електричне обладнання, то важливо пам’ятати, що з часом в умовах підвищеної вологості показник опору контакту між алюмінієвими та мідними проводами може збільшуватися. Це може призвести до надмірного нагрівання місця кріплення і, як наслідок, руйнування контакту.
Враховуючи все це, при з’єднанні мідних і алюмінієвих проводів необхідно дотримуватися певних правил.
З’єднання мідного і алюмінієвого дроту, корозія металів
У чому полягає головна небезпека мідно-алюмінієвого електропроводки? Існує думка, що забороняється з’єднувати безпосередньо мідні і алюмінієві дроти, причому таке твердження є науково доведеним. Але можна скріплювати один з одним оцинковану клему і дріт з міді?
Звичайно, відразу відповісти на це питання не можна, але якщо ознайомитися з нижченаведеною інформацією, то в такій справі можна буде розбиратися на рівні професіонала. Досі мідь разом з алюмінієм широко застосовують для виготовлення проводів, причому вартість алюмінієвого брухту нижче, ніж у мідного.
Які процеси відбуваються при контактуванні двох різних провідників струму? Якщо відсутня волога, то можна впевнено говорити про надійність такого з’єднання. Але атмосферне повітря, як відомо, завжди містить певну кількість водяних парів, які рано чи пізно призводять до руйнування контактів. Кожен струмопровідний елемент має свій показник електрохімічного потенціалу. Цей параметр широко використовують, наприклад, при виготовленні акумуляторів.
При попаданні води на металеві провідники формується так званий гальванічний короткозамкнений елемент. Починається рух електричного струму, в той час як в цій гальванічної області руйнується один з електродів і один із з’єднаних металів. На сьогоднішній день відомі електрохімічні потенціали всіх існуючих струмопровідних матеріалів. Знання їх дозволяє точно визначити матеріали, з’єднання яких допустимо для створення тієї чи іншої електричної ланцюга.
Згідно з діючими стандартами, можна з’єднувати матеріали, електрохімічний потенціал між якими не перевищує 0,6 мВ. Наприклад, при з’єднанні нержавіючої сталі та міді контакт виходить набагато більш надійним, ніж при використанні міді і золота або срібла і міді.
Скрутка алюмінієвих і мідних проводів
В даний час скручування металевих проводів широко поширена. Цей метод відрізняється особливою простотою і відсутністю будь-яких додаткових витрат. Втім, скрутка вважається найменш надійним варіантом з’єднання, якщо використовуються дроти з різних металів.
Оскільки перепади температур по-різному впливають на різні метали, розширення і стискання останніх відбувається неоднаково. З-за цього скрученими між проводами може утворюватися зазор, який призводить до підвищення опору контактів, виділенню ними тепла і окислення проводів. Як результат, контакт повністю руйнується.
Хоча вищеописаний процес протікає повільно, для нормального функціонування електропроводки бажано використовувати більш надійні методи з’єднання проводів, ніж звичайна скручування.
З повагою Олег Клышко
